Стюардеса

Напевно, не знайти дівчинки на планеті, яка не мріяла б у дитинстві стати стюардесою. Але лише деякі вирішуються зв'язати з небом своє життя. Адже мало хто здогадується, що одна з найромантичніших професій вимагає постійної наполегливої ​​праці над собою і витримки у найскладніших ситуаціях.

Стюардеса або стюард (бортпровідниця, бортпровідник) - спеціалісти рядового складу на водних суднах і повітряних лайнерах, що виконують роботи з обслуговування пасажирів. У вересні 1998 року на асамблеї Міжнародної організації цивільної авіації ІКАО (від англ. International Civil Aviation Organization, скор. ICAO) представники всіх держав погодилися вважати, що наявну офіційну назву професії стюардеса і стюард - Flight Attendant (букв. переклад - "льотний помічник") слід замінити на Cabin Crew (букв. переклад - "екіпаж салону лайнера") для того, щоб підвищити роль і статус цих фахівців у забезпеченні безпеки на борту повітряного лайнера.

Основне завдання стюардес і бортпровідників - зробити все можливе, щоб пасажирам на борту авіалайнера було комфортно, і при цьому - простежити за дотриманням пасажирами правил техніки безпеки. Бортпровідники відповідальні за безпеку пасажирів впродовж польоту, а в разі надзвичайної ситуації зобов'язані надавати пасажирам допомогу.

Як і будь-яка інша професія, спеціальність бортпровідника вимагає певних стандартів при прийнятті на роботу. Стюардеси повинні бути гарні і освічені за умовчанням.

Вагу і зріст визначає авіакомпанія. У багатьох авіакомпаніях висуваються стандартні вимоги - зріст для кандидаток не повинен бути нижче 165 см, щоб стюардеса при необхідності без зусиль могла дотягнутися до багажної полиці. Максимальний зріст - 175 см. Кілька сантиметрів у висоту роботодавець пробачити може, але ось сама крайня межа - 185 см актуальна і для чоловіків бортпровідників. Ліміт пояснюється висотою стелі в салонах літаків.

Не пройдуть відбір занадто худі або досить гладкі. Це теж не каприз роботодавців: стюардеса повинна при необхідності надати першу допомогу пасажирові або, приміром, впоратися з відкриттям люка.

Кандидатки повинні бути готовими до того, що крім природних характеристик, бажаних при прийомі на роботу, є ще й інші вимоги до зовнішнього вигляду. Обов'язкові щільні колготи в будь-яких погодних умовах, тому що вони знижують навантаження на ноги. Макіяж обов'язковий, але він не повинен бути зухвалим і яскравим. Також обов'язково бути при манікюрі і доглянутих руках, лак на нігтях допустимий тільки нейтральних відтінків, а нігті повинні бути коротко підстрижені.

Волосся не повинно торкатися ворота блузки, оскільки стюардеса часто працює з бортовим харчуванням. Туфлі - на невисоких підборах.

Вимоги до здоров'я аж ніяк не на останньому місці, бо льотна робота хворих не визнає. Претенденти проходять серйозну медкомісію, а їх професійну придатність оцінюють від стоматолога до невропатолога. Це не випадково: ті ж перепади температури не кожен зможе перенести нормально.

Віковий ценз також враховується: у цій професії приймають на роботу до 24-25 років. Освіта - один з найважливіших пунктів при прийомі на роботу. Незмінною залишається вимога знання державної та іноземних мов.

Тих, хто пройшов конкурсний відбір за всіма параметрами, авіакомпанії направляють на навчання в навчально-тренувальний центр, який готує техніко-льотний склад.

Чи варто говорити, що організм бортпровідників постійно піддається випробуванням, до яких він просто не привчений - турбулентність, брак кисню, вібрації, шуми, навантаження на опорно-руховий апарат, різка зміна тиску, часові пояси.

Але для тих, хто по-справжньому закоханий у свою роботу, труднощі не страшні. З чим ще можна порівняти задоволення спостерігати хмари зверху, запаморочливі пейзажі і небесний спокій? І до того ж рідко кому поза цієї професії вдається поснідати в Душанбе, а повечеряти, припустимо, у Франкфурті-на-Майні.

Журналіст – моя майбутня професія

Це питання я, як і інші діти, задаю собі з п’яти років. Тоді я, надивившись бразильських серіалів, просто мріяла бути акторкою. Але це лише дитяча мрія. Зараз я вже точно знаю, що робота журналіста – моє покликання. Стати журналістом я вирішила два роки тому. Чим же мене залучає ця професія? У першу чергу тим, що вона цікава й творча. Адже це ж просто чудово, коли ти прокидаєшся ранком і не знаєш, куди тебе направлять, у яку гарячу крапку сенсаційних подій ти потрапиш, з ким тобі прийде спілкуватися, у чиїй долі ти візьмеш участь! У цій роботі таїться якась загадка

Я мрію мати свій молодіжний журнал. Я знаю, що в підлітків багато проблем. Часто ці проблеми дуже впливають на їхній характер, погляди, особисте життя. Через яких – те конфліктів або невдач вони не думають про школу, про близький, про своє майбутнє. Їх турбує ця проблема. І підлітки вибирають «єдине вірне рішення»: починають пити, курити, приймати наркотики, намагаються покінчити із собою. А мій журнал буде допомагати таким хлопцям знаходити дійсно вірне рішення. Крім того, я хочу допомагати дівчинам своїми радами налагодити особисте життя в рубриці «SOS», для цього я повинна одержати утворення психолога. Ця думка прийшла мені в голову вже давно, тому що мої подруги часто звертаються до мене за допомогою. Я читаю книги по практичній психології й знаходжу в них відповіді на багато питань, які допомагають мені в житті. От я й хочу, щоб мої ради допомагали дівчинам вирішувати їхньої проблеми, адже часто так буває, що чужій людині легше вилити душу, чим дуже близькому

Так само я хочу, щоб у моєму журналі друкувалися фотографії дівчин. Не фотомоделей, а звичайних дівчин. Адже кожна в душі мріє з’являтися на обкладинках модних журналів. Чому б не допомогти?

Я думаю, що в роботі журналіста мене залучає спілкування з людьми. Адже їх я з кожним днем буду дізнаватися усе більше й більше, брати участь у їхній долі хоча б тому, що вони просто довірили мені свою історію

Журналіст, на мій погляд, – сама цікава професія. Цікава й дуже відповідальна. Коли я почуваю, що повинна зробити що- те корисне для людей, то розумію, що я комусь потрібна, а виходить, я живу не зрячи!

В 1997 році до нас у школу прийшов Д. В. Адеянов. Зібравши більшу групу учнів, він учив нас грати в теніс. Із усього класу залишилася тільки я. Мене залучив цей спорт, і я вирішила назавжди віддати йому своє серце. Щоденні тренування, утома наводили мене на думку піти зі спорту, але батьки не дозволяли, і зараз я вдячна їм за це. Теніс-Це мій хліб у житті, моє майбутнє. Я пам’ятаю свою першу поїздку на змагання в Медногорске, там я відразу ж посіла перше місце. Ніколи не забуду почуття, які тоді випробувала. Я радувалася за себе й свого тренера

Поступово ми підростаємо й стаємо прикладом для наслідування починаючим тенісистам. Якщо самому стати тренером і виховувати дітей, які, як і я, колись віддали свою душу тенісу, тоді можна буде заново випробувати гордість за себе й за своїх вихованців. Я мрію щодня вставати о сьомій годині ранку і йти на роботу, віддаватися повністю дітям, учити їх тому, чому колись учили мене. Як чудово, після двох тренувань у день лягати спати, розуміючи, що прожив день не зрячи, допоміг комусь почати розкривати здатності, доставляти радість

Але ця робота дуже важка. Вона, як і будь-яка інша професія, вимагає великої уваги й любові, лише тоді людин зможе скорити її. Думаю, це більша радість, учити дітвору грати в теніс, спостерігати за тим, як вони ростуть у професійному плані. Тренер бачить свого вихованця частіше, ніж своїх дітей, але через багато років він зрозуміє, який внесок вніс у розвиток своєї країни й кожної дитини індивідуально.

Думаю, ледачим людям нема чого робити в спорті, адже він вимагає великої праці й уваги. Тренер – це вчитель. Але він повинен учити, не тільки грати в теніс, але й виховувати в дітях характер, повага до людей. Тренер стає гідним прикладом для учня. Він – прихильник дисципліни й порядку. Справа повинне бути вище всього. Я переконана, що дитина не народжується спортсменом, а лише, у процесі діяльності стає таким

У мене в сім’ї є людина, якому я можу наслідувати, на кого хочу бути схожої. Це мій тато. Він віддав життя спорту

Так само я хочу одержати утворення журналіста. У цій професії мене залучає спілкування з людьми. Я думаю, дуже важливо, з кожним днем дізнаватися усе більше. З’являється багато знайомих. Я хочу писати про спортсменів і зірки шоу-бізнесу. Мені здається, це дуже цікаві люди. Вони дійсно знають, чого хочуть, завжди домагаються своєї мети

Для успішної роботи кореспондентові, необхідно мати особливі властивості характеру й професійні навички, починаючи із чесності, допитливості й акуратності. Вони зобов’язані розпізнавати таку інформацію, що буде цікава й корисна читачам. Головне завдання журналіста – писати людям тільки правду

Я щиро сподіваюся, що в нашій країні розуміють всю значимість цього питання, адже всі що дає вчитель, школа, інститут супроводжує нас протягом всього свідомого життя, і зв’язати своє життя з галуззю освіти й журналістики – краще рішення для людей, які думають не тільки про себе, але й майбутньому своєї батьківщини

Кожен з нас хоча б раз у житті замислювався над тим, ким хоче стати у майбутньому, з чим пов’язати свою долю. Довго думаючи і сперечаючись, перегорнувши безліч сторінок літератури для абітурієнтів, відвідавши майже всі вищі навчаль­ні заклади рідного міста, багато хто все одно не бачить себе у майбутньому. Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей крок дуже важливий для розвитку подій нашого життя, і саме він може стати вирішальним.

Іноді люди, не віднайшовши того, чого прагне їхня душа, присвячують себе якійсь справі. Чи правильно це? Чи стануть вони справжніми фахівцями, майстрами своєї професії? Чи принесуть своїми діями користь суспільству?

Мені хочеться стати справжнім майстром тієї професії, яку я оберу. Але погодьтесь, це нелегка справа. Я вважаю, що майстер — це той, хто знайшов покли­кання у роботі, займається «сродною працею», як говорив великий Г. Сковорода.

Нещодавно я прочитала в газеті статтю про вибір професії, в якій автор вка­зував на три ознаки справжнього майстра своєї справи. Першою він назвав високе професійне вміння, тобто досконале володіння своєю професією. Друга — це творче ставлення до праці. А третя (найголовніша) — бути корисним для людей. Я цілком згодна з цими критеріями. І раніше, чесно кажучи, навіть не мір­кувала над питанням: що таке майстерність?

Іноді замислююсь над тим, чи потрібна ота користь людям? Можна ж просто працювати — і більш нічого; Навчився робити своє діло — і роби. Аби платили побільше. Але не все так просто. Праця будь-якої людини повинна бути корис­ною. Хіба не приємно, коли твій труд потрібен іншим?

Знайти своє покликання — значить виявити себе у праці, яка найкраще від­повідала б складові твоєї душі, інтересам, способу життя. Потрібно правильно обирати професію, відчувати свої нахили, навчитися об’єктивно оцінювати се­бе і свої можливості. Це, на перший погляд, просто, а насправді — немає нічого складнішого.

Що стосується мого вибору, то кожного разу мої думки, інтереси, погляди на життя змінюються. Іноді я і сама себе не можу зрозуміти. На даний момент хо­тілося б присвятити своє життя психології — лікувати душі людей. Але в той самий час мене охоплює страх: чи впораюсь я з цим, чи зможу досягти професійної майстерності, чи буду корисною людям? Для мене це найголовніше. Без цього не бачу сенсу взагалі будь-що починати.

Та пройде ще багато днів, поки школа відчинить для мене браму у доросле життя і вкаже на широкий шлях моєї долі. У мене ще є час вирішити для себе, ким же бути. Але я впевнена в одному: три складові справжнього майстра я обов’язково втілю у свою професію!